План є. Тепер Києву треба навчитися ним користуватися

Київ затвердив Регіональний план управління відходами до 2035 року. Для людини поза галуззю це звучить приблизно як новина про появу ще одного великого документа на сайті міста. Але для ринку управління відходами це значно важливіша історія.

Бо вперше ми маємо не просто розмову про те, що Києву треба менше захоронювати, більше сортувати й колись побудувати сучасну інфраструктуру. Тепер є документ, у якому ця система розкладена на конкретні об’єкти, строки та напрямки розвитку. 

До 2035 року Київ прогнозує близько 1,47 мільйона тонн побутових відходів щороку. І те, що ми з ними робитимемо, — це вже давно не питання про колір контейнера біля будинку. Це питання інфраструктури великого європейського міста. 

У плані є три заводи механіко-біологічного оброблення, три нові сортувальні лінії, сміттєперевантажувальні станції, робота з біовідходами, використання SRF-палива, модернізація енергетичної інфраструктури. Тобто на папері поступово формується повний ланцюг — від збирання до відновлення ресурсів та енергії. 

І от саме тут починається найцікавіше. Затвердити план — значно простіше, ніж створити ринок, здатний його реалізувати.

За кожним заводом, кожною сортувальною лінією і кожним новим способом оброблення відходів стоять земля, дозволи, тарифи, технології, фінансування, приватні інвестиції та бізнес, який має розуміти правила гри не на один бюджетний рік, а хоча б на десятиліття вперед.

Тому для мене головне питання сьогодні не в тому, наскільки красиво виглядає фінальна схема управління відходами у 2035 році.

Головне — як ми з точки А дійдемо до точки Б.

Які проєкти запускаються першими? Якою буде економіка цих об’єктів? Де місто бачить приватного інвестора, а де — комунальну інфраструктуру? Якими будуть правила доступу до ринку? Що має статися у 2027-му, щоб об’єкт, записаний у плані на 2030-й, справді з’явився?
Саме на цьому етапі місту потрібен постійний діалог із галуззю.

Не після того, як усі рішення вже ухвалені. І не тоді, коли потрібно терміново знайти інвестора під готову концепцію. Бізнес, оператори, переробники, виробники обладнання та профільні експерти мають бути залучені ще на етапі, коли визначається, як саме працюватиме майбутня система.

Регіональний план дає Києву рамку. Тепер її треба наповнити економікою, реальними проєктами і зрозумілими правилами. І тут Асоціація управління відходами бачить для себе цілком конкретну роль: зібрати за одним столом учасників усієї системи, допомогти місту перевіряти рішення на практичність і створити нормальний канал між владою та ринком.

Бо наступні дев’ять років мають пройти не в дискусії про те, чи потрібна Києву сучасна система управління відходами. Це вже записано в плані. Тепер час говорити про те, як її побудувати.